Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей.

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей.

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

Як же правильно спілкуватися з гіперактивною дитиною? Кожна дитина потребує індивідуального підходу, але є загальні підходи, які допомагають зменшити прояви гіперактивності та імпульсивнсоті

§  Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.

§  Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).

§  Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно підлещуватися перед такою дитиною. Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.

§  Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому, що трапилось.

§  Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього,  перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.

§  Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожної  з них.

§  Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними.

§  Не пред’являйте підвищених вимог такому учню.

§  Не доручайте йому масу справ водночас (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить, таке навантаження  підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.

§  Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.

§  У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Дитина обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення, запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.

§  Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.

§  По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини,  заохочуйте до хорошої поведінку.

§  Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.

§  Під час уроку намагайтеся  більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції

ФОРМУВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ УЯВЛЕНЬ І ПОНЯТЬ ПРО ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЗАСОБАМИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Важливість формування здорового способу життя у молодших шко­лярів обумовлена розумінням, що лише з раннього дитинства можна при­щепити основні знання, навички і звички з охорони здоров'я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у молод­шому шкільному віці закладається майбутній потенціал здоров'я.

Вважаємо, що формування в молодших школярів уявлень і понять про здоровий спосіб життя буде успішним при дотриманні ряду педагогіч­них умов:

1)   виділення основних понять і уявлень про організм і здоровий спосіб життя, доступних для засвоєння молодшими школярами;

2)  визначення основних критеріїв сформованості культури здорово­го способу життя;

3)  освоєння дітьми виділених понять і уявлень при вивченні навча­льних предметів;

4)   забезпечення наступності у формуванні уявлень і понять про здоровий спосіб життя людини в учнів 1-4 класів;

5)  закріплення отриманих знань і практичне освоєння форм і спо­собів здорового способу життя.

Одним з головним завдань сучасного освітнього закладу є створен­ня умов, що гарантують збереження, зміцнення і формування здоров'я учнів. Загальноосвітня установа зможе успішно вирішувати поставлені завдання за умови, якщо стане «школою здорового способу життя», тобто використовуватиме систему здоров'язберігаючого навчання, де будь-яка діяльність школярів (учбова, спортивна, рухова активність, дозвілля, а також харчування та ін.) відповідатиме віковим фізіологічним нормативам і здійснюватиметься в допустимих санітарно-гігієнічних умовах.

Формування в молодших школярів уявлень і понять про здоровий спо­сіб життя слід розпочинати з діагностичної роботи, в процесі якої необхідно:

1.  Виявити початковий рівень уявлень і понять молодших школярів про організм людини і про здоров'язберігальні фактори.

2.  Встановити ступінь інтересу дітей до будови свого організму, ба­жання зберегти його здоровим.

3.  Виявити вміння дітей дотримуватися санітарно - гігієнічних вимог на практиці.

4.  Виявити рівень знань моральних норм з теми дослідження.

5.  Визначити ставлення батьків до проблеми формування в школя­рів елементарних уявлень про здоровий спосіб життя.

Ефективним засобом формування здорового засобу життя молод­ших школярів є здоров'язбережувальні технології. Здоров'язбережувальні технології - такі технології, що створюють безпечні умови для перебуван­ня, навчання та праці учнів у школі та ті, що вирішують завдання раціона­льної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчаль­ного та фізичного навантаження можливостям дитини. Мета здоров'язбережувальних освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати такі знання в повсякденному житті.

З погляду позитивного впливу на здоров'я учнів найбільш доцільни­ми є технології, які:

-    мають за основу комплексний характер збереження здоров'я;

-    беруть до уваги більшість факторів, що впливають на здоров'я;

-    ураховують вікові та індивідуальні особливості учнів;

-     забезпечують запровадження цілей та змісту політики освітнього закладу щодо зміцнення здоров'я учнів та формування здорового способу життя;

-     постійно покращують санітарно-гігієнічні умови школи, матеріа­льно-технічну та навчальну базу;

-     заохочують учнів до участі у плануванні оздоровчої діяльності школи та до аналізу виконаної роботи;

-     залучають батьків до діяльності щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей;

-      створюють освітнє середовище, що забезпечує комфортні та безпечні умови життєдіяльності учнів і вчителів.

Пріоритетною формою збереження і зміцнення здоров'я школярів є фізкультурно-оздоровча діяльність. Зважаючи на те, що значне змен­шення рухової активності учнів призводить до погіршення їхнього стану здоров'я, зменшення адаптаційних можливостей організму, особлива увага в навчальних закладах має приділятися використанню різних засо­бів і форм фізичного виховання учнів.

Система заходів підвищення рівня фізичного здоров'я учнів перед­бачає: проведення позакласних, додаткових і самостійних занять із фізич­ними вправами (змагання, ігри, турніри, туристичні походи, конкурси, дні здоров'я), що задовольняють біологічну потребу дітей у русі.

У режим дня молодшого школяра включаються оздоровчі заняття: гімнастика до занять, фізкультхвилинки під час уроків, динамічні перерви та перерви, що мають ігровий, танцювальний або змагальний характер. Для учнів розробляються індивідуальні оздоровчі програми та профілакти­чно-оздоровчі заходи.

Однією з основних складових успіху в збереженні та зміцненні здо­ров'я молодших школярів є їхній позитивний психологічний та емоційний настрій. Він залежить від самопочуття у школі, сім'ї, колі друзів. Від того, яким чином організоване педагогічне середовище, залежить психічний та духовний світ учнів, їхнє бажання самовдосконалюватися та вести здоро­вий спосіб життя.

Висновки. Збереження здоров'я дітей, формування в них свідомого вибору здорового способу життя є актуальною проблемою, для розв'язання якої необхідна розробка і послідовне запровадження прин­ципово нових підходів до змісту і структурування освітніх завдань. Вирі­шення проблеми збереження здоров'я у молодших школярів передбачає пошук та розробку здоров'язбережувальних освітніх технологій, під якими розуміється сукупність засобів, методів, форм, прийомів організації та управління навчально-виховним процесом з метою формування в учнів здоров'язбережувальних компетенцій - системи знань, умінь, навичок, які сприяють здоров'ю у всіх сферах їх життєдіяльності.